Словарь української мови (1924)/вилюднювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вилюднювати
Берлін: Українське слово, 1924

Вилю́днювати, нюю, єш, сов. в. ви́людніти, нію, єш, гл. 1) Мужать, возмужать, развиться. Був він тоді таке мале та худе, а тепер, дивись, вилюдніло. У неї всі діти змалку так нездужали, а дивись, всі вилюднювали, ні одно не вмерло і здоровісінькі тепер. Лебед. у. 2) Стать на людей похожимъ; стать приличнымъ, порядочнымъ и т. п. Був собі чоловік ні те, ні се, а потерся між людьми, то й вилюднів.