Словарь української мови (1924)/викачуватися

by Борис Грінченко

◀ викачувати

Словарь української мови Борис Грінченко В викачуватися

викашлювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вика́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́качатися, чаюся, єшся, гл. 1) Валяться, поваляться, покататься по землѣ. Кінь викачався добре. О человѣкѣ: валяться, поваляться, лежать, пролежать долго. Висплються, викачаються. Мир. ХРВ. 204. 2) Упавъ въ грязь, испачкиваться, испачкаться. Спіткнувсь, упав і викачавсь у барлозі. Мнж. 128.