Словарь української мови (1924)/византієць
◀ визаконити | Словарь української мови В византієць |
византійство ▶ |
|
Византі́єць, ті́йця, м. 1) Житель Византіи. 2) Православный. Я — круглий сирота між лютеран, латинців, византійців-християн. К. ПС. 59.