Словарь української мови (1924)/видно

by Борис Грінченко

◀ видніти

Словарь української мови Борис Грінченко В видно

виднота ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́дно, нар. = Видко. 1) Ой не видно його дому, тілько видно грушу. Мет. 6. 2) Видно, хоч голки збірай. Ном. № 592. Ум. Видне́нько, видне́сенько, ви́днечко. 3) Также: видно́. Повидимому, вѣроятно. Нехай дурні собі пустують; у них видно жуки у голові. Гліб.