Словарь української мови (1924)/видко
| ◀ видітися | Словарь української мови В видко |
видлубати ▶ |
|
Ви́дко, нар. 1) Видно. Ой погляну в кватирочку — старенького видко. Мет. Ніч була темна, нічого не видко. Стор. I. 34. 2) Ясно, свѣтло. Ти, місяцю, світи видко. Мет. 74.