Словарь української мови (1924)/вибігати

by Борис Грінченко

◀ вибичуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В вибігати

вибідувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Ви́бігати, гаю, єш, гл. 1) Исходить, бѣгая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Г. Барв. 502. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. Грин. I. 109. 2) Пробѣгать извѣстное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком. Грин. II. 126.

II. Вибіга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́бігти, біжу, жиш, гл. 1) Выбѣгать, выбѣжать. Ой вибіг татарин старий бородатий… Вибіг того козаченька доганяти. Макс. 2) Уходить, уйти, вылиться (о жидкости). Що з горшка вибіжить, то не позбіраєш. Ном. № 1913.