Словарь української мови (1924)/вибичуватися
| ◀ вибити | Словарь української мови В вибичуватися |
вибігати ▶ |
|
Ви́бичуватися, чуюся, єшся, гл. Выѣхать на гору, помогая лошадямъ, воламъ. Вже як вибичувалися на рівне, так трошки оддихали. Стор. I. 146. Вибичувався з хурою на гору. Зміев. у.