Словарь української мови (1924)/вибрикувати

by Борис Грінченко

◀ вибрик

Словарь української мови Борис Грінченко В вибрикувати

вибріхувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вибри́кувати, кую, єш, гл. 1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води. Грин. I. 253. 2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували. Ном. № 11620.