Словарь української мови (1924)/вибрик
| ◀ вибрехати | Словарь української мови В вибрик |
вибрикувати ▶ |
|
Ви́брик, ку, м. 1) Скачокъ, прыжокъ (о животныхъ). Ви́бриком. Въ припрыжку, отбрасывая заднія ноги. Як підемо було вибриком на гору. Сим. 200. 2) Капризная выходка.