Словарь української мови (1924)/вечорина
◀ вечірочок | Словарь української мови В вечорина |
вечоряти ▶ |
|
Вечори́на, ни, ж. 1) = Вечір. Борз. у. Хоч не вранці, — в вечорині. Мил. 195. 2) = Вечеря. Да спасибі, сину, за сю вечорину. Лукаш. 91. 3) мн. Совмѣстный ужинъ невѣсты съ дру́жками, а жениха съ боя́рами и со всей свитой — въ субботу. ХС. VII. 427. Ум. Вечори́нка. Коли б мені не тини та не перетинки, ходив би я до дівчини та що вечоринки. Мет.