Словарь української мови (1924)/верховинний

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
верховинний
Берлін: Українське слово, 1924

Верхови́нний, а, е. Вершинный, относящійся къ вершинѣ. Верхови́нна моги́ла = верхови́на-моги́ла. Горять могили верховинні в полі. К. ЦН. 187.