Словарь української мови (1924)/верховий
| ◀ верховець | Словарь української мови В верховий |
верховик ▶ |
|
Верхови́й, а́, е́. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) Верхови́й ві́тер. Сѣверовосточный вѣтеръ. О. 1862. V. Кух. 37. 4) Верхові́ ви́ла. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды. Грин. II. 86. 5) Верхова́ ха́та. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ. Херс. 6) — хви́ля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7.