Словарь української мови (1924)/вельбучний

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вельбучний
Берлін: Українське слово, 1924

Вельбу́чний, а, е. Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.