Словарь української мови
Борис Грінченко
В
ватра
Берлін: Українське слово, 1924

Ва́тра, ри, ж. 1) Очагъ. Шух. I. 186. Огонь. Жива́ ва́тра. Огонь, добытый при помощи тренія другъ о друга двухъ кусковъ дерева; добывается съ извѣстными обрядами вата́гом в полони́ні и служитъ для разведенія огня въ жилищѣ пастуховъ и для совершенія различныхъ обрядовыхъ дѣйствій надъ скотомъ охраняющихъ, по мнѣнію пастуховъ, этотъ послѣдній. Шух. I. 191. 2) Подъ печи, на которомъ печется хлѣбъ. Вх. Лем. 395. Ум. Ва́терка. Ой там на леваді ватерка ся курить. Гол. I. 290. Чи би ви не дали мені ватерки? Гн. II. 241.