Словарь української мови (1924)/вартовий
| ◀ варто | Словарь української мови В вартовий |
вартовик ▶ |
|
Вартови́й, а́, е́. 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. М. Пр. 73. 2) = Вартівник. ЗОЮР. I. 159. К. ЧР. 389.
| ◀ варто | Словарь української мови Борис Грінченко В вартовий |
вартовик ▶ |
|
Словарь української мови — В
вартовий
Борис Грінченко
1924
Вартови́й, а́, е́. 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. М. Пр. 73. 2) = Вартівник. ЗОЮР. I. 159. К. ЧР. 389.