Словарь української мови (1924)/вандрівник
| ◀ вандрівний | Словарь української мови В вандрівник |
вандрувати ▶ |
|
Вандрівни́к, ка, м. = Мандрівець. Желех. Вандрівни́к, — завандрував в половни́к (насмѣшка надъ пойманнымъ воромъ). Фр. Пр. 136.
| ◀ вандрівний | Словарь української мови Борис Грінченко В вандрівник |
вандрувати ▶ |
|
Словарь української мови — В
вандрівник
Борис Грінченко
1924
Вандрівни́к, ка, м. = Мандрівець. Желех. Вандрівни́к, — завандрував в половни́к (насмѣшка надъ пойманнымъ воромъ). Фр. Пр. 136.