Словарь української мови (1924)/ванда

by Борис Грінченко

◀ ванберець

Словарь української мови Борис Грінченко В ванда

вандри ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ванда́, ди́, ж. Родъ арапника, длинной плети. Окомани з батогами, саули з вандою. Грин. III. 634. См. Фанда и Хвайда́.