Словарь української мови (1924)/важитися

by Борис Грінченко

◀ важити

Словарь української мови Борис Грінченко В важитися

важіння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ва́житися, жуся, жишся, гл. 1) Вѣситься, взвѣшиваться. 2) Отваживаться, рѣшаться. Ніхто з них не важивсь озватись до його словами. К. Іов. 7. На дівчину дивитися не важусь. К. Іов. 65. 3) Покушаться, умышлять. Не бийтеся, не лайтеся, ви на мене не важтеся. Нп. А в дівчини чорні брівоньки, ти, козаченьку, не важся. Нп.