Словарь української мови (1924)/білування

by Борис Грінченко

◀ білток

Словарь української мови Борис Грінченко Б білування

білувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Білува́ння, ня, с. 1) Сниманіе кожи съ убитаго животнаго. См. Білувати. 2) Въ свадебн. пѣсняхъ: покрывало (намітка) для новобрачной. Біле білування, вічне покривання. Мет. 207. 3) Досчатый заборъ. Черниг. у.