Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
білавка
Берлін: Українське слово, 1924

Біла́вка, ки, ж. 1) = Білявка. 2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29. Ум. Білавочка. А зложмосі, пане брате, та зложмосі, зложмо, та до одной білавочки на зальоти ходьмо. Pauli.