Словарь української мови (1924)/білавка

by Борис Грінченко

◀ білавий

Словарь української мови Борис Грінченко Б білавка

білан ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Біла́вка, ки, ж. 1) = Білявка. 2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29. Ум. Білавочка. А зложмосі, пане брате, та зложмосі, зложмо, та до одной білавочки на зальоти ходьмо. Pauli.