Словарь української мови (1924)/бідний

by Борис Грінченко

◀ бідкуватися

Словарь української мови Борис Грінченко Б бідний

бідник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бі́дний, а, е. 1) Бѣдный, неимущій. Роди, Боже, на всякого долю — бідного і багатого. Чуб. III. 229. 2) Несчастливый, горемычный, бѣдный. Бідна моя головонька, доленька несчасна. Мет. Помер отець-ненька — я журюся: до кого ж я, бідна, пригорнуся? Чуб. V. 50. Ум. Бідненький, біднесенький. Жив тоді бідненький чоловік із жінкою. Грин. I. 71.