Словарь української мови (1924)/бідкувати
| ◀ бідко | Словарь української мови Б бідкувати |
бідкуватися ▶ |
|
Бідкува́ти, ку́ю, єш, гл. Печаловаться о комъ, о чемъ. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. II. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. I. 199.