Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бігти
Берлін: Українське слово, 1924

Біѓти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. III. 21. 2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — ве́рхи. Ѣхать верхомъ. — з копи́та, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. НВолын. у. — в клус. Бѣжать рысью. 3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.