Словарь української мови (1924)/бурли-голова
| ◀ бурливий | Словарь української мови Б бурли-голова |
бурлити ▶ |
|
Бурли́-голова, ви, м. Безпокойный человѣкъ, забіяка. Як прийде оця бісова бурли-голова додому, — так усе й піде перевертом по хаті. Екатериносл. г.