Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бузьків
Берлін: Українське слово, 1924

Бузькі́в, ко́ва, ве. 1) Принадлежащій аисту. Бузькове гніздо. 2) — оге́нь. Раст. Lychnis flos cuculi. Вх. Пч. 11. 33.