Словарь української мови (1924)/бузувірний

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бузувірний
Берлін: Українське слово, 1924

Бузуві́рний, а, е. = Безувірний. Чи ж воно таки подобеньство старій людині та лопати у піст скоромне? Сказано, бузувірні люде. Харьк. у.