Словарь української мови (1924)/безувірний
◀ безувірка | Словарь української мови Б безувірний |
безувірство ▶ |
|
Безуві́рний, а, е. 1) Невѣрный, басурманскій. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, безсердечный. См. Бузувірний.