Словарь української мови (1924)/блудний

by Борис Грінченко

◀ блудитися

Словарь української мови Борис Грінченко Б блудний

блудник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Блу́дний, а, е. 1) Заблудшій, блудный. Блудна вівця. Фр. Пр. 62. Вернися, дівко блудна, додому. Чуб. V. 394. 2) Блудна дорога. Не та дорога, какой нужно. Блу́дними дорогами пішов. Сбился съ пути (нравственно). Фр. Пр. 62.