Словарь української мови (1924)/блищатися

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блищатися
Берлін: Українське слово, 1924

Блища́тися, щу́ся, щи́шся, гл. Свѣтить, блестѣть. Чуб. V. 39. Того рубля (срібного) положив на верха, щоби блищався. Чуб. II. 558. Ой у полі криниченька, в ні вода блищиться. Рудч. Чп. 88. Топірці блищаться на сонці. Федьк.