Словарь української мови (1924)/блимати
| ◀ блимання | Словарь української мови Б блимати |
блимнути ▶ |
|
Бли́мати, маю, єш, гл. 1) Слабо, тускло свѣтить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. I. 36.