Словарь української мови (1924)/бехати
| ◀ бех | Словарь української мови Б бехати |
бехатися ▶ |
|
Бе́хати, хаю, єш, одн. в. бе́хнути, ну, неш, гл. Дѣлать что нибудь съ шумомъ: стучать, падать, бить, стукнуть, упасть, ударить. Кого по пиці бехає, кого у груди тасує. Кв. Так і бехнув з горища. Мнж. 113.