Словарь української мови (1924)/бех
| ◀ бефель | Словарь української мови Б бех |
бехати ▶ |
|
Бех! меж. 1) Бухъ! (о паденіи). 2) Бацъ! (о выстрѣлѣ). ЗОЮР. I. 284.
Бех, ха, м. 1) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. I. 116. 2) Въ заклинаніяхъ употребл. какъ болѣзнь, родственная съ бешихою. Богородице Діво! прошу тебе вишептать і вимовить бех і бешиху. Чуб. I. 115.