Словарь української мови (1924)/безґрунтий
| ◀ безгузий | Словарь української мови Б безґрунтий |
безґрунтовний ▶ |
|
Безґру́нтий, а, е. 1) Не имѣющій усадебной земли. 2) Безземельный.
| ◀ безгузий | Словарь української мови Борис Грінченко Б безґрунтий |
безґрунтовний ▶ |
|
Словарь української мови — Б
безґрунтий
Борис Грінченко
1924
Безґру́нтий, а, е. 1) Не имѣющій усадебной земли. 2) Безземельный.