Словарь української мови (1924)/безуман
| ◀ безум | Словарь української мови Б безуман |
безумірний ▶ |
|
Безума́н, на, м. Безумецъ, глупый. Туман танчок виводе.... Не ставай край тумана, бо той туман — безуман: білі ручки полама, перстенечки позніма. Александров. у. Нп.