Словарь української мови (1924)/безневинний

by Борис Грінченко

◀ безнащадний

Словарь української мови Борис Грінченко Б безневинний

безневинність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безневи́нний, а, е. Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279.