Словарь української мови (1924)/безмірний

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безмірний
Берлін: Українське слово, 1924

Безмі́рний, а, е. Безмѣрный, неизмѣримый, безпредѣльный. Стор. М. Пр. 166. Небо безкрає та безмірне. Ком. I. 20. Безмірна далечінь. Ком. I. 51.