Словарь української мови (1924)/безвістно
◀ безвістний | Словарь української мови Б безвістно |
безвість ▶ |
|
Бе́звістно, нар. Безвѣстно, невѣдомо. Десь дівся безвістно. Волч. у.
◀ безвістний | Словарь української мови Борис Грінченко Б безвістно |
безвість ▶ |
|
Словарь української мови — Б
безвістно
Борис Грінченко
1924
Бе́звістно, нар. Безвѣстно, невѣдомо. Десь дівся безвістно. Волч. у.