Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бевкнути
Берлін: Українське слово, 1924

Бе́вкнути, ну, неш, гл. одн. в. отъ бевкати. Пійду, по його душенці бевкну хоч раз. Маркев. 56 Первий дзвін до сповіді бевкнув. Мнж. 105.