Словарь української мови (1924)/бахурь
| ◀ бахурча | Словарь української мови Б бахурь |
бахусуватий ▶ |
|
Ба́хур, ра и ба́хурь, ря, м. 1) Волокита, ловеласъ, развратникъ. Котл. Ен. I. 36. Квартал був цілий волоцюг, моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць і бахурів на цілий плуг. Котл. Ен. 2) = Байстрюк. Шух. I. 32. 3) Мальчуганъ, ребенокъ. Желех. 4) Еврейскій ребенокъ. Ти не будеш, я не буду, а хто ж буде пити? А хто ж буде на жидівські бахурі робити? Грин. III. 205.