Словарь української мови (1924)/банувати

by Борис Грінченко

◀ бантувати

Словарь української мови Борис Грінченко Б банувати

бануш ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Банува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Тужить, жалѣть. ЕЗ. V. 97. Не дуже за ним банували і швидко забули про него. ЕЗ. V. 194. Не бануй, мамко, за мнов, не беру вшитко з собов. Гол. IV. 406. Ци не будеш, моя рибко, за мнов банувати? Гол. III. 116. 2) Банува́ти на о́чі — болѣть глазами. Брацл. у.