Словарь української мови (1924)/бантувати
| ◀ бантиня | Словарь української мови Б бантувати |
банувати ▶ |
|
Бантува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Безпокоить; толкать. Вх. Зн. 1. 2) Уничтожать. Вх. Лем. 389.
| ◀ бантиня | Словарь української мови Борис Грінченко Б бантувати |
банувати ▶ |
|
Словарь української мови — Б
бантувати
Борис Грінченко
1924
Бантува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Безпокоить; толкать. Вх. Зн. 1. 2) Уничтожать. Вх. Лем. 389.