Словарь української мови (1924)/баламутити

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
баламутити
Берлін: Українське слово, 1924

Баламу́тити, чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать, то же, что и каламутити. 2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107.