Словарь української мови (1924)/багновиця

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
багновиця
Берлін: Українське слово, 1924

Багнови́ця, ці, ж. 1) Болотное топкое мѣсто. Туди й тягтиме холодний вітер з боліт та багновиць. Дещо. 2) мн. Раст. Oxycossus. Шух. I. 22.