Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
багно
Берлін: Українське слово, 1924

Багно́, на́, с. 1) Болото, топь, глубокая грязь. Як їхав, то й попав у саме багно, кобила загрузла по саме стегно. Грин. III. 644. Кобила ізблудила і попала у багно і застряла по стегно. Чуб. III. 426. Загруз у болоті і ніяк з багна і очеретяного коріння не виплутається. Стор. II. 69. В крові так, мов в багні, бродив. Котл. Ен. VI. 72. 2) Грязь. Умийтеся, образ божий багном не скверніте. Шевч. 3) Раст. Ledum palustre. Вх. Пч. II. 32. ЗЮЗО. I. 126. См. багонник. Ув. Багнище, багнисько.