Словарь української мови
Борис Грінченко
А
армата
Берлін: Українське слово, 1924

Арма́та, ти, ж. 1) = Гармата. Закр. 2) Артиллерія. Рятуйте, браття! Військова армата і золото, що ми напліндрували, по пристаня́х у турка-супостата, з гетьманськими клейнодами пропали. К. Бай. 91.