Словарь української мови (1924)/Славута
| ◀ Славут | Словарь української мови С Славута |
Славутиця ▶ |
|
Славу́та, ти, м. Эпитетъ Днѣпра. На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низесенько уклоняли. АД. I. 217. Суджено за море славутою-Дніпром та за Дунай плисти. К. Дз. 157.