сирівець

Сиріве́ць, вцю́ и вця́, м. 1) Хлѣбный квасъ. Чуб. VII. 446. І кубками пили сливянку, мед, пиво, бражку, сирівець. Котл. 2) = Сириця. 3) мн. Сирівці́. То-же, что и постоли́, но изъ сыромятной кожи съ шерстью. Шух. I. 120.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924