Різдвяний сон

Різдвяний сон (П’єса у трьох діях)
автор: Володимир Мельников

Із збірника «Мельников В.М. Українці – не папуаси, К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2007. – с.92-99». Створення: 2007, опубл.: 2009. Джерело: Сайт «Поетичні майстерні»

Стаття у Вікіпедії

Цю сторінку номіновано на вилучення на Вікіджерела:Сторінки до вилучення. Будь ласка, долучіться там до обговорення. Почати обговорення
Якщо ця сторінка задовільняє критеріям швидкого вилучення, використайте натомість {{швидко}}.

Пролог та діючі особи

Хіба не уві сні ми часом без посередників спілкуємося з Господом, вічно сущому у безмежному Всесвіті? І чи усі ми пам’ятаємо ці щасливі миттєвості свого буття на Землі?

Діючі особи:

АКАДЕМІК - Владислав Миколайович Завацький, мужчина біля 50 років.

ДРУЖИНА АКАДЕМІКА - Галина Петрівна, жінка біля 40-50 років.

РАНКОВИЙ ГІСТЬ - сяюча постать у білому вбранні.

ВЕДУЧА - молода дівчина.

ВЕДУЧИЙ - молодий хлопець.

ІВАН ГАВРИЛЮК - молодий англієць українського походження.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ - відомий літератор, 60-65 років.

ПЕРША ДІЯ

Квартира Академіка.

Проглядаються дві кімнати, розділені стіною з дверима.

У спальні стоїть ліжко, у якому сплять Академік з Дружиною. Біля ліжка на тумбочці телефон.

На стіні спальні великий годинник показує чотири години ранку.

Тихо лунає мелодія.

Спальна кімната починає виринати з темряви.

Наче з неба звучить лагідний жіночий голос: „Прокидайся, синку”.

Ліва частина спальні спалахує сріблястим світлом, яке ллється від Ранкового гостя - високої фігури, що нагадує людину з довгим, пишним волоссям. Білий, одяг Ранкового гостя майже торкається підлоги.

Академік потягується, стараючись не розбудити дружину.

Не підводячись та не помічаючи Ранкового гостя, Академік спочатку повертає голову праворуч у бік годинника.

АКАДЕМІК. Ще тільки четверта ранку...

Знову солодко потягується...

Які сьогодні ліхтарі яскраві! Видно як удень... Дякую, Тобі Боже, за мамин голос...

Сьогодні ж Різдво Христове! Тому і мама нарешті нагадала про себе... Невже минуло вже п’ять років як Ви, мамо, пішли з життя? Не давали мені знати про себе ні на сорок днів, ні на роковини... Як Ви там, мамо?

Лежачі у ліжку Академік повільно повертає голову у бік Ранкового гостя.

Побачивши несподівано перед собою високу сяючу фігуру, яка стоїть практично спиною до глядачів, різко сідає у ліжку.

Запанувала тиша. Не вірячи власним очам, Академік схвильовано, але тихо розмірковує вголос.

Мабуть ця фігура, а не вулична ілюмінація є причиною рівномірного, приємного освітлення кімнати?... Очей не бачу, а ніжне і мудре тепло погляду відчуваю усім своїм єством...

Ранковий гість велично піднімає перед собою праву руку і вітається.

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. З Різдвом тебе, сину мій!

Почувши ці слова, Академік, вдягнений у піжаму, наче загіпнотизований підвівся перед Ранковим гостем.

АКАДЕМІК. І Вас вітаю з цим світлим Днем. Але хто Ви?

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. Я , твій Отче, синку!

АКАДЕМІК. Отже я прокинувся не від маминих слів?

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. Не сумнівайся, Владиславе. Ти прокинувся від слів своєї матері Ганни.

АКАДЕМІК. Звідки Ви знаєте моє та мамине ім’я? Та й на мого покійного батька Ви не схожі...

Академік робить декілька кроків назустріч Ранковому гостю.

Ліжко, годинник та інші декорації повільно поглинає темрява. Освітленими залишаються Ранковий гість та Академік.

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. Все так, синку. Я не твій батько Микола. Як син людський ти насправді народився від Миколи і Ганни. Вони, як діти Божі, є і Моїми дітьми.

Але сьогодні я, твій Отче, сущий у вічному і безмежному всесвіті, завітав на Землю, щоб особисто сповістити тебе про твоє духовне народження вже як мого свідомого сина.

АКАДЕМІК. Дякую Вам Отче за таку високу честь! І пробачте, будь ласка, що не відразу збагнув саме хто завітав до нашої оселі...

Але чому, Отче, цієї честі стояти перед Вами удостоєно саме мене – людину далеку від церковних справ, а не іншу, більш достойну і всесвітньо відому людину, наприклад когось з ієрархів однієї із світових релігій?

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. Тому що, на жаль, більшість церков на Землі ще переймаються зовсім не питаннями об’єднання та наближення усіх землян до Бога.

Вони, конфліктуючи між собою, частіше переймаються збільшенням власної пастви та насправді присвячують себе служінню не Господу, а своїй церкві.

Навіть у християн, які читають одну Біблію, є католики і православні, лютерани і протестанти, баптисти та євангелісти.

Будь-який сумнів прихожан відповідними церковними служителями сприймається, як єресь чи богохульство.

Оголошуються анафеми. Невірних відлучають від церкви. Виникають міжконфесійні чвари, релігійні конфлікти та війни...

А ти, Владиславе, світлим розумом і серцем сприймаєш Мої одкровення та адекватно уявляєш глобальну картину Всесвіту, розуміючи у ньому місце Отця, Сина і Святого Духу.

АКАДЕМІК. Дякую Вам Отче. Якось навіть незручно про себе таке чути...

Академік вклоняється Ранковому гостю і далі вже не насмілюється Його перебивати. Мовчки, шанобливо слухає, схиливши свою голову.

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. Мусиш дослухати, сину...

Ти щиро шануєш усіх людей незалежно від їх релігій, національностей і кольорів шкіри, поважаєш думку різноманітних церковних теологів і вчених, не боячись піддавати сумніву постулати і тих, і інших.

У душі твоїй панують почуття поваги і любові до рідної землі та усіх націй і народів України, до батьків і коханої дружини, до власних дітей та колег.

Ти самостійно усвідомив, що абсолютною істиною володіє тільки Творець, а мудреці і вчені тільки завжди наближаються до неї.

Ти не створив із себе і в собі кумирів і навіть засновників основних релігій на Землі: Мойсея, Сіддхарту Гаутаму - Будду, Ісуса Христа та Мухаммеда справедливо сприймаєш як мудрих людей та своїх старших, але рівних тобі братів, які за своє земне життя теж мали право на помилку.

Ти не прагнеш власної слави і по справжньому боїшся тільки одного – не встигнути залишити після себе своє головне духовне надбання, яке і є твоїм справжнім багатством.

І нарешті, ти навіть не подумаєш похвалятися тим, що почув і побачив сьогодні, а з потрійною енергією робитимеш усе в ім’я об’єднання народів своєї рідної країни і усього різнобарвного людства.

Тобі належить виконати Мою волю і розпочати рух проти усього, що сьогодні штучно роз’єднує людей на Землі, залишаючись при цьому невідомим і рівним серед рівних, уникаючи публічності, сенсаційних заяв і слави месії, пророка та живого Бога.

Білий світ всесвіту створено шляхом об’єднання різних монохроматичних кольорів.

Так само і об’єднання усього духовного потенціалу людства під знаменами рівності, братерства, дружби означатиме кінець світу, побудованому на насильстві, заздрості, ворожнечі, балансі протилежних сил. Разом з тобою творитимуть Мир і Добро на Землі інші Мої діти.

Хай вам щастить у цьому. Прощавай, сину мій...

Освітлена фігура Ранкового гостя почала повільно згасати.

АКАДЕМІК. Пробачте, Отче! Прошу Вас, ще не йдіть!

Мені не дають спокою деякі біблейські питання, а тлумачення, які я чув, мене не задовольняють.

Чи правильно я дійшов висновку, Отче, що кожна матір народжує свою дитину завдяки Духу Святому , дякуючи якому „вмикається” у череві жінки процес зародження і формування нової людини?

Хіба не завдяки Духу Святому з невеличкого насіння у жіночій яйцеклітині формується дитина людська і водночас дитина Божа, якщо ця людина надалі осмислено творитиме на життєвій ниві Добро?

Фігура Ранкового гостя поступово знову сяє яскравіше.

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. Добре, сину, я відповім.

Ти маєш рацію, бо і подібність зі Мною першої людини, яку Я створив на Землі, полягає зовсім не у зовнішній схожості, як дехто вважає, а у спроможності творити і удосконалювати створене Мною.

Завдяки Святому Духові, мати Марія народила понад дві тисячі років тому Ісуса Христа.

Усі Мої діти народжуються, завдяки Святому Духові, а їх духовний світ є і назавжди залишаються Моєю невід’ємною часткою, так само як і діти Мої відчувають і усвідомлюють Мене в собі, відкриваючи нові горизонти пізнання.

АКАДЕМІК. Дякую Вам, Отче! А можна ще одне запитання?

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. Прошу.

АКАДЕМІК. З Вашою допомогою я збагнув, що біблейські одкровення про створення всесвіту насамперед стосуються народження і розвитку нашої планети та усього живого на ній .

А чи не завжди існували Добро і зло?

Чи не у боротьбі Добра і зла за Вашим замислом розвивається увесь Всесвіт?

Чи насправді було гріхом, як зазначено у Біблії, бажання перших земних дітей Ваших пізнати Добро і зло, щоб удосконалювати разом із Отцем своїм життя на Землі?

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. Знову ти не помилився, сине.

Дійсно Добро і зло завжди крокують поруч, часом уособлюючи одне і теж.

Вода є добром, коли напуває Землю й усе живе на Землі.

Але та ж сама вода спроможна знищити оселі й усе живе під час повені, спонукаючи людину шукати способи захисту від неї.

Отрута змії може і вбити, а може і вилікувати хвору людину.

Вогонь і нищівно спалює усе, і зігріває у холод.

Надана людині спроможність творити, на жаль, часом слугує і злу, коли ці здібності через заздрість, амбіції, зухвалість та інші пороки спрямовуються на матеріальне збагачення, отримання влади, титулів...

І через це грішники спотворюються у вбивць, ґвалтівників, шахраїв, наркотичних ділків, терористів і політиканів, які вбивають невинних людей, розв’язують війни та віддають накази своїм арміям, щоб поневолювати інші народи...

Сприяти злу - оце дійсно є гріхом...

А ти, синку, не помиляєшся.

АКАДЕМІК. Якщо дозволите, Отче, останнє запитання...

У Новому Завіті від імені Ісуса Христа сказано: „Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч” .

Не думаю, що ці слова сина Божого можуть виправдовувати дії хрестоносців, які „вогнем і мечем” насаджали християнство на Землі.

На мою думку, ці слова Христа мабуть оголошували про початок війни із світом старим, який жорстоко пручатиметься новій ері, новим духовним цінностям.

А „меч”, який він „приніс” - це тільки образ непереможної сили праведного слова і віри в утвердження Божого царства на Землі, перед якою не встоїть ніяка зброя світу...

Хіба не так, Отче?

РАНКОВИЙ ГІСТЬ. Так, Мій сине, так...

Глибока сутність слів Христа щодо непримиренності із злом в ім’я ствердження Миру і Добра на землі була спотворена та використана хрестоносцями і місіонерами для нищівного захоплення інших земель і цілих народів задля власного збагачення.

І сьогодні дехто, вдягаючи на себе мантію миротворця, посилає своїх солдатів, щоб захопити ринки збуту чи джерела енергоносіїв, а зовсім не з метою викорінити зло.

Та про їх справжні наміри свідчать результати такої „псевдо-миротворчості” – смерть і каліцтво дітей, знищені оселі і блискавичне зростання коштів на власних рахунках...

Але, всупереч усьому, початок кінця на Землі світу старого, недосконалого, суперечливого, із війнами та конфліктами розпочався вже досить давно.

І ти, Владиславе, правильно усвідомив, що слова „кінець світу” – означають не знищення цивілізації на Землі, а перехід від глобальної епохи воєн і насилля до нової епохи об’єднання зусиль усіх землян проти глобальних викликів і загроз.

Але спочатку, мають усвідомити ці речі усі земляни.

І ти віднині сприятимеш цьому.

Твори і далі Добро, сине Мій, і пам’ятай – Я завжди із тобою, а ти в Мені...

Після цих слів образ Ранкового гостя поступово згас, як зникає ранковий туман.

За декілька секунд темрява поглинула і Академіка.

Глядачі бачать тільки годинник, на якому чверть на п’яту ранку.

Кімната поступово виринає з темряви.

У ліжку сплять Академік з Дружиною.

Академік прокинувся вдруге. Його душа під впливом дивовижного сну співає від бурі почуттів, які вирують, наче весняні ластівки у повітрі. Він підводиться з ліжка і бачить, що Дружина міцно спить, а на годиннику, освітленому променями вуличних ліхтарів, рівно чверть п’ятої ранку.

Поправляє на ліжку ковдру, ніжно торкаючись плеча Дружини.

ДРУЖИНА. Славку, дай відіспатися хоча б на свято...

Дружина невдоволено повертається у ліжку до стіни.

АКАДЕМІК шепоче. Спи кохана, спи.

Нахиляється та цілує дружину.

ДРУЖИНА. А ти куди?

АКАДЕМІК. Я зараз... Спи.

ДРУЖИНА. Добраніч, любий?

АКАДЕМІК. Солодких різдвяних снів...

Академік повільно повертається до глядачів і піднімає голову в гору.

АКАДЕМІК. То це все мені наснилося? Дякую Тобі, Боже, за цей сон...

А зараз треба усе записати... Не можна втратити жодної деталі, жодної думки...

Академік переходить у свій кабінет.

Вмикає світло настільної лампи, що стоїть на письмовому столі. Поруч персональний комп’ютер. Над комп’ютером кабінетний годинник, стрілки якого також показують чверть на п’яту ранку.

Спальню поглинає темрява. Академік сідає у крісло та вмикає комп’ютер. Монітор спалахує блакитним сяйвом. Академік, користуючись клавіатурою, уводить пароль. Відкинувшись на кріслі, декілька секунд чекає завантаження відповідних програм. Потім щось друкує і вголос читає.

АКАДЕМІК. Різ-двя-ний сон... Добре... Назва вже є...

Починає лунати мелодія.

Завіса закривається, ховаючи за собою спальню і кабінет, в якому продовжує працювати академік .

ДРУГА ДІЯ

Відкривається завіса. На сцені кабінет, в якому працює Академік. Годинник над монітором вже показує вісім годин ранку. Академік з насолодою ставить останню крапку і потягується, піднявшись з крісла. Потім знову сідає і вголос повільно читає з монітора надруковане під акомпанемент вже знайомої глядачам мелодії.

АКАДЕМІК. Вголос повільно читає:

Різдвяний сон... Поетичне відтворення молитви Ісуса Христа „Отче наш”...

Отче наш, Боже єдиний,

У всесвіті вічному сущий!

Усі ми – Твоя родина,

Що вірить у день свій грядущий!

Ім’я Твоє хай святиться,

Нехай Твоє Царство розквітне

На нашій Землі, що, як птиця,

У Царстві кружляє всесвітнім.

Хліб дай нам, Отче, насущний

На день, що прийшов сьогодні,

І диво Життя невмируще,

Як свято Своє великоднє.

Пробач нам гріхи і слабість,

Як ми прощаємо іншим,

І дай Просвітління та Радість

І пастирям Твоїм, і грішним.

Хай нас не введуть у спокусу

Брехня і дарунки лукавих,

Не дай нам збитися з курсу,

Просимо, Отче, ласкаво.

Бо є Твоє Царство і Сила,

І слава Твоїх Творінь!

В ім’я і Отця, і Сина,

І Духа Святого - віднині

Й вовіки віків. Амінь.

Ну і Владиславе Миколайовичу! До цього ж ти не написав жодного віршованого рядка! А тут відразу поетичне відтворення молитви „Отче наш”...

Далі натхненно, мовчки проглядає надруковане.

АКАДЕМІК. Так... Здається не втрачено жодної думки, які почув уві сні... Підписувати не будемо...

А тепер усе завантажимо в Інтернет... З Різдвом вас, люди добрі! Читайте на здоров’я! А щоб ніхто не здогадався, цей файл знищимо... Правильно Друже? -

На цю репліку за дверима радісно заскавучав пес.

АКАДЕМІК. Вже йдемо, Друже. Готуй поводок і ошийник. Зараз набігаємось...

Владислав Миколайович завершує роботу, вимикає комп’ютер.

Знімає піжаму і вдягає теплий спортивний костюм, черевики та стареньку в’язану шапочку, яку йому колись зв’язала мама..

Замислившись про відправлений в Інтернет твір, повільно прямує до дверей, за якою його нетерпляче чекає пес.

Але зупиняється і повертається обличчям до глядачів.

Дивиться у небо.

АКАДЕМІК. Звичайно, я виконаю Вашу волю, Отче...

Але з чого мені починати?

Як і куди рухатись далі?

Що треба зробити, щоб слово Боже дійшло до свідомості кожної людини?

Яким чином кожна людина має зрозуміти, що не має більшої радості у земному житті, ніж радість творити Добро та відчувати споріднення душ з іншою людиною?

Що має статися на нашій планеті, щоб визнання власних помилок і прощення помилок іншим людям, сліпо діючих під „тиском” заздрості, жадібності, узаконеної несправедливості, стало нормою?

Як землянам навчитися свідомо перемагати ці пороки і не боятися покаяння перед власною совістю?

Повертається до дверей і виходить з кабінету, вимкнувши світло.

Мелодія лунає тихіше і зовсім „згасає”.

За дверима Академіка з радісним гавкотом зустрічає пес.

Владислав Миколайович приязно спілкується з собакою.

АКАДЕМІК. Ну що, Дружок? Дочекався? Дочекався... Ну все, все... Припини свої ніжності, дай спочатку вдягнути куртку...

Гавкіт собаки віддаляється. Тихо лунає мелодія.

Раптом у спальні задзвонив телефон.

Дружина Академіка вмикає настільну лампу.

Не підводячись з ліжка бере слухавку телефону.

ДРУЖИНА. Слухаю...

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Доброго ранку.

ДРУЖИНА. Доброго ранку...

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Пробачте, що турбуємо. Капітан міліції Безверхий...

Дружина сідає у ліжку. Схвильовано запитує.

ДРУЖИНА. Що трапилось, товаришу капітан?

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Скажіть, будь ласка, у вас є собака Дружок?

ДРУЖИНА. Так, є... А що трапилось?

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Тільки, будь ласка, не хвилюйтесь... Як мені до вас звертатися?

ДРУЖИНА. Мене звуть Галина Петрівна... Я дружина академіка Завацького Владислава Миколайовича.

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Галино Петрівно, пробачте, що турбуємо вас у цей святковий ранок. Така наша служба. А чи можна запросити до телефону Вашого чоловіка?

ДРУЖИНА. Зараз покличу...

Славку! Тебе до телефону, з міліції. Славку!

Не відповідає... Та і Дружка не чути. Мабуть вже десь борсаються у снігу...

Ало! Товаришу капітан! Пробачте, але його не має вдома. Вигулює собаку. Передзвоніть, будь ласка, пізніше...

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Галино Петрівно! Скажіть, будь ласка, а у вашого чоловіка є чорна шкіряна куртка з сірим хутряним коміром?

ДРУЖИНА. Так, він завжди її вдягає, коли гуляє з Дружком...

А до чого тут куртка Слави? І, взагалі, звідки у вас наш номер телефону?

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Будь ласка, заспокойтесь.

Ваш телефон і домашню адресу ми узнали завдяки інформації, що знайшли в ошийнику собаки...

Просимо вдягнутися... й узяти із собою свій паспорт та... паспорт або посвідчення вашого чоловіка... Ми вас чекаємо біля консьєржа.

ДРУЖИНА. Добре, вже беру, а що, власне, трапилось? Невже так важко відповісти на це просте запитання, не знущаючись?

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Пробачте... Пробачте, пані Галино.

Справа у тому, що на лавочці поблизу вашого будинку знайшли непритомного мужчину без будь-яких документів.

Біля нього гавкав та скавучав пес, який привернув увагу перехожих.

Виходячи з щойно отриманої інформації, цей мужчина мабуть є вашим чоловіком...

Швидкою хворого вже відвезли до лікарні... Пса не втримали і він помчав за машиною...

ДРУЖИНА. Боже, яка біда! Що з ним? Ви щось знаєте?

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Можливо серцевий напад... Хвилиночку, пані Галино... Як раз телефонують з лікарні...

ДРУЖИНА. Не чую! Що? Будь ласка говоріть голосніше і повільніше! Хто зупинився? Серце зупинилось?

П а у з а ....

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Галино Петрівно, наберіться мужності... Реаніматори робили усе можливе...

ДРУЖИНА. Боже! Ні!

Жінка знепритомніла. Слухавка випала з руки.

ГОЛОС ІЗ СЛУХАВКИ. Ало! Ало! Ало! Галино Петрівно!...Ало!

Лунають короткі гудки. Телефонна розмова припинилась.

З неба звучить голос Академіка:

„Кохана моя! Я сьогодні бачив такий сон!

Такий прекрасний Різдвяний сон!

Але земне життя абсолютно кожної людини обмежене часом.

Для мене цей час вже вичерпано.

Дуже тебе прошу, не сприймай це як біду.

Я пішов, але залишаюся назавжди із тобою.

Запам’ятай: мій Різдвяний сон і я залишаємось назавжди ... ”

Лунає мелодія. Завіса закривається.

ТРЕТЯ ДІЯ

За столами, які розставлено півколом, сидять члени президії міжнародного форуму і про щось тихо перемовляються між собою.

За їх спинами великий квадратний транспарант синьо-жовтого кольору, у верхній частині якого - зображено білого голуба з гілочкою червоної калини у дзьобі.

Нижче великими літерами написано слова:

Щорічний міжнародний форум

„ВИБІР ЗЕМЛЯН”

Annual International Accreditation Forum

ALTERNATIVE OF THE EARTHLINGS

На столах мікрофони з назвами найвідоміших світових, у тому числі українських, телевізійних та радіо - компаній (CNN, BBS, „1+1”, НТВ, РТР, ICTV, Інтер, тощо).

Перед столами, у центрі, з радіо-мікрофонами в руках обличчям до глядачів стоять Ведуча і Ведучий.

На синьо-жовтих мікрофонах - також зображення білого голуба з гілочкою червоної калини у дзьобі на синьому тлі.

Серед глядачів у залі Академік, що символізує духовну присутність на форумі Владислава Миколайовича.

Попереду Академіка його Дружина – учасниця міжнародного форуму.

Неподалік від них сидять Народний депутат України та особи, що своїми рисами нагадують В.Ющенка, Ю.Тимошенко, В.Януковича, Л.Кучму та Савіка Шустера.

ВЕДУЧА. Шановні пані і панове!

ВЕДУЧИЙ. Ледіс енд джентльмен!

ВЕДУЧА. Ми щиро вітаємо усіх присутніх у цьому залі з початком щорічного міжнародного форуму „ВИБІР ЗЕМЛЯН”!

Ласкаво просимо вас до України, наші дорогі закордонні друзі!

ВЕДУЧИЙ. Уелкам ту Юкрейн ауе діе френдс!

Лунають оплески.

ВЕДУЧА. У прямому ефірі нас дивляться і чують мешканці майже усіх країн світу!

ВЕДУЧИЙ. Нагадаю усім телеглядачам і радіослухачам, які щойно приєдналися до нас.

Ви дивитесь і слухаєте у прямому ефірі репортаж з міжнародного форуму „ВИБІР ЗЕМЛЯН”, який традиційно щорічно проводиться в Україні напередодні свята Різдва!

ВЕДУЧА. А зараз хочу надати слово голові та засновнику нашого форуму, лауреату нобелівської премії, відомому громадському діячеві з Великобританії Івану Гаврилюку!

ВЕДУЧИЙ. Просимо пане Іване.

Під акомпанемент оплесків Іван Гаврилюк підводиться і виходить до мікрофону, звертаючись до учасників форуму українською мовою з характерним акцентом, притаманним українській діаспорі США, Канади та Великобританії.

ІВАН ГАВРИЛЮК. Добрий вечір, вельмишановне паньство!

Здається тільки учора гарним святковим ранком я у своїй електронній пошті надибав твір невідомого українського автора „Різдвйяний сон”.

З того часу минуло вже сім років.

Зізнаюся, що кращого подарунку у своїм житті я ніколи не отримував.

Під впливом емоцій у той же ранок „Різдвйяний сон” мною було перекладено на англійську мову і надіслано по Інтернету в усі куточки земної кулі.

Рівно через рік, уперше в історії нобелівських премій, не конкретній особі, а невідомому українському автору „Різдвйяного сну” та мені, як перекладачеві цього твору і засновнику міжнародного руху „ВИБІР ЗЕМЛЯН”, було присвоєно найпрестижнішу премію світу.

Але грошової винагороди український лаурйят, який надихнув мене заснувати рух „ВИБІР ЗЕМЛЯН”, ще досі не отримав.

Для нас цей видатний автор так і залишається невідомим.

Хто він - чоловік чи жінка - я не знаю.

Та ця людина сьогодні живе поруч з нами!

Можливо у цю мить він навіть серед нас!

З неба лунає голос Академіка:

„Різдвяний сон і я залишаємось назавжди ...”

Прожектор висвітлює різних людей, що сидять у залі, у тому числі на мить зупиняється на постатях Академіка і його Дружини, які разом з іншими аплодують промовцеві.

ІВАН ГАВРИЛЮК. Скажу вам чесно. Я щодня без надії сподіваюсь побачити цю людину, яка дивовижним чином змінила світ...

ВЕДУЧА. Перепрошую, пане Іване! Невже автор „Різдвяного сну” після оголошення нобелівських лауреатів жодного разу не звернувся до Вас?

ІВАН ГАВРИЛЮК. На жаль, не звертався... Точніше, справжній автор не звертався жодного разу...

Але так звані псевдо-автори зверталися і звертаються досі! Серед них, на жаль, є навіть відомі українські літератори... Не хочу і не буду називати їх імен...

Народний депутат України з депутатським значком на лацкані піднімається з крісла і обурено кричить, гордовито покидаючи залу.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ. Що ви собі дозволяєте? Я Народний депутат України багатьох скликань! Мої заслуги відзначено Національною премією імені Тараса Шевченка! Я ще доведу своє авторство! Не сумнівайтесь! Експерти вже працюють з рукописом... А суд Шевченківського району постановить справедливе рішення у цій справі!

ІВАН ГАВРИЛЮК. Пані і панове, пробачимо вельмишановному депутатові!

Як ви бачите у нас з вами ще достатньо роботи...

Мусимо знаходити підхід до кожної людини...

Водночас зауважу, що у нобелівському комітеті усі спірні рукописи та машинописи „Різдвяного сну” перевірялись і перевіряються із залученням незалежних експертних агенцій.

До уваги береться усе – папір, чорнила, стиль твору та стиль відомих творів потенційного автора тощо...

А зараз дозвольте продовжити...

Пригадую, що вже через декілька днів після поширення англомовної версії „Різдвяного сну”, його було перекладено китайською, російською, іспанською, японською, німецькою, португальською та італійською мовами.

Через місяць „Різдвяний сон” вже обговорювали у колі практично кожної сім’ї, а також у школах і в студентських аудиторіях Австралії, Анголи, Аргентини, Єгипту, Ізраїлю, Індії, Іраку, Італії, Канади, Китаю, Німеччини, Росії, США, Швеції, Японії та інших країн земної кулі.

Ви пам’ятаєте як після цього ми разом створили рух „ВИБІР ЗЕМЛЯН” і почали вчитися без ненависті пробачати один одному та визнавати власні помилки?

Це було найскладнішим.

Люди планети Земля поступово збагнули, що усі ми – „різнобарвні” і різні - насамперед є землянами, а шлях до Бога відкривається не сліпим повторюванням заучених молитов, а в результаті власного удосконалення.

Ми навчилися ставитися до усіх людей так, як хотіли б щоб до нас ставилися інші.

Завдяки „Різдвяному сну” та рухові „Вибір землян”, сьогодні практично припинились релігійні конфлікти та діяльність екстремістських, терористичних і неонацистських організацій.

Виведено війська з Іраку й інших „гарйячих” точок планети.

Згадайте Косово! Придністров’я! Ізраїль! Палестину!

Люди там сьогодні живуть у мирі!

Саддаму Хусейну, Гітлеру, Піночету, Сталіну та іншим політичним диктаторам і злочинцям світу, нехай декому і посмертно, людство простило за їх злочини.

Нами спільно створено умови, які унеможливили масові вбивства і війни.

Хіба це не диво?

Американський урйяд, а за ним урйяди Росії та інших могутніх держав, вже у декілька разів скоротили витрати на оборону!

Їх військово-промислові комплекси майже безболісно для національних економік перейшли на виробництво мирної продукції!

Різко зменшились злочинність та попит на тютюн, алкоголь і наркотичне зілля.

Мультімільярдер Білл Гейтс та його дружина Мелінда відмовилися від предметів розкоші та спрямували левову долю своїх прибутків на боротьбу із голодом, хворобами, бідністю наркотиками і ВІЛ-інфекціями та на захист екологічної системи планети.

Згодом до них приєдналися й інші мільярдери, у тому числі українці Ренат Ахметов та Віктор Пінчук.

Припинились внутрішні політичні протистояння, у тому числі в Україні – колись маловідомій державі, де і зародився наш, тепер найпотужніший у світі, міжнародний рух.

Я - громадянин Сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії – пишаюся своїм українським походженням, бо українські слова „Різдвяний сон” і „ВИБІР ЗЕМЛЯН” сьогодні без перекладу знає кожна людина від трьохрічного віку і більше.

Пригадайте славнозвісне телевізійне шоу Савіка Шустера, коли наочно демонструвалося, що Україна є штучно поділеною на рожеві, червоні, помаранчеві, чорні, біло-блакитні та білі кольори.

Цей складний період вашої історії минув назавжди!

Згадайте, як відомі постаті новітньої української історії – Леонід Кучма, Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко і Віктор Янукович простили один одному та гідно пішли з політики.

Сьогодні вони підтримують один одного в усіх своїх добрих починаннях і вже зробили за цей незначний проміжок часу надзвичайно багато корисних справ для об’єднання українського народу, для зміцнення економічного і політичного потенціалу України та піднесення її міжнародного авторитету!

Прожектор на мить вихоплює серед глядачів фігури артистів, які, завдяки макіяжеві, нагадують згаданих політиків. Серед них і відомий журналіст Савік Шустер.

Внутрішня українська політика та політика інших країн перестала бути засобом тіньового бізнесу для збагачення меншості за рахунок зубожіння більшості простих людей.

А люди, наче прокинувшись від сну надмірної „політизованості”, помітили красу життя і диво кожного Божого дня.

Надзвичайно важливо, що декілька років тому найвищі ієрархи буддизму, юдаїзму, християнства та ісламу прийняли одностайне рішення оголосити мир між релігіями.

Це означало настання кінця епохи сліпої віри та проголошення новітньої ери свідомого наближення кожної людини до Бога - не через страх покарання за гріхи, не закликаючи руйнувати святині і храми інших конфесій, а зберігаючи та шануючи найкращі національні традиції віросповідання.

Нам з вами пощастило бути творцями цієї новітньої ери - ери утвердження справедливого устрою на Землі без війн і революцій, без витрачання мільярдів на безглузде „розкручення” нікчемних „кумирів”!

І кожен, хто щойно прочитав чи почув „Різдвяний сон”, навіть ще не збагнувши цього, вже зробив перший крок для приєднання до цих творців.

Ще зізнаюсь, дорогі рухівці, у тому, що мені страшно навіть подумати про наслідки іншого вибору невідомого українського автора.

Якби він свій „Різдвяний сон” спрямував на звеличення себе і однієї з церков християнства, це мимоволі принизило би віруючих інших конфесій та інших світових релігій.

Звичайно, він би за цих умов, можливо, став би найвідомішою людиною планети...

Але втрата шансу щодо об’єднання людей на Землі могла би призвести до лавиноподібного загострення усіх конфліктів та відкинуло би далеко назад людство на шляху до прогресу і всезагального процвітання.

Слава Богу, цього не сталося! Земляни зробили свій вибір!

Тож подякуємо українській землі за те, що вона подарувала світові автора „Різдвяного сну”!

Подякуємо усім глядачам і слухачам, які разом із нами поділяють ідеї та принципи Міжнародного форуму „ВИБІР ЗЕМЛЯН”!

А тепер дозвольте оголосити наш міжнародний форум відкритим!

Пропоную розпочати роботу форуму виконанням світлої молитви „Отче наш” у поетичному відтворенні невідомого українського автора „Різдвяного сну”.

Звучать оплески.

Учасники форуму підводяться зі своїх місць.

Лунають музичні акорди знайомої мелодії.

Іван Гаврилюк, Ведучий, Ведуча та інші учасники форуму співають пісенний варіант ”Отче наш” на музику Володимира Домшинського:

Отче наш, Боже єдиний, у всесвіті вічному сущий!

Усі ми – Твоя родина, що вірить у день свій грядущий!

Ім’я Твоє хай святиться! Нехай Твоє Царство розквітне

На нашій Землі, що, як птиця, у Царстві кружляє всесвітнім.

Бо є Твоє Царство і сила, і слава Твоїх творінь!

В ім’я і Отця, і Сина, і Духа Святого - віднині

Й вовіки віків! Вовіки віків! Вовіки віків! Амінь...

Хліб дай нам, Отче, насущний на день, що прийшов сьогодні,

І диво Життя невмируще, як свято Своє великоднє.

Пробач нам гріхи і слабість, як ми прощаємо іншим,

І дай Просвітління та Радість - і пастирям Твоїм, і грішним.

Бо є Твоє Царство і сила, і слава Твоїх творінь!

В ім’я і Отця, і Сина, і Духа Святого - віднині

Й вовіки віків! Вовіки віків! Вовіки віків! Амінь...

Хай нас не введуть у спокусу брехня і дарунки лукавих,

Не дай нам збитися з курсу - просимо, Отче, ласкаво.

Ім’я Твоє хай святиться, нехай Твоє Царство розквітне

На нашій Землі, що, як птиця, у Царстві кружляє всесвітнім.

Бо є Твоє Царство і сила, і слава Твоїх творінь!

В ім’я і Отця, і Сина, і Духа Святого - віднині

Й вовіки віків! Вовіки віків! Вовіки віків! Амінь...

Члени президії форуму, співаючи, йдуть вглиб зали. На сцені залишаються тільки Ведуча і Ведучий.

Співаючи, члени президії торкаються рук і плечей глядачів. Піднімають з місць та ведуть за собою Академіка, Дружину, Савіка Шустера, „відомих політиків”.

На сцену артисти, завершуючи молитву, вже повертаються у повному складі.

Серед них Академік, його Дружина, Савік Шустер, Народний депутат України та інші „відомі політики”.

Після завершення виконання „Отче наш” артисти низько вклоняються глядачам.

Завіса. Київ. Лютий, 2007 - 2009.