Русалка Днѣстровая/Сумрак вечерний

Сумрак вечерний.

Сонце ясне померкло, свѣт пѣтьма насѣла,
 В ширь и вздоўж до окала сум ся розлягає,
Чагарами густими тьма вокўів завила,
 Над тином опустѣлим галок гамор грає;

Там нещасен думаю тяжка мовь могила
 Серед степу о північ сумненько думає.
Згадка в души печальній тужно згомотѣла,
 Бо сплинули радощи, як Днѣстер спливає!

Нависло ясне небо чорними хмарами,
Тяжкими гузті бори склонили-сь тугами,
 Зойкнули дуброви и лѣси застогнали.


Весело ми стоў гудьбоў, тай с тими лѣсами,
Мило ми з буйним вѣтром, з блудними марами,
 Студенна тая доля к серденьку при пала. —

Руслан Шашкєвичь.