Роспука.

По за тихими водами
 Сумно тай смеркло-ся
О як голос меж горами
 Щастє розбило-ся!

Летит ворон чорнокрилий —
 За ним загудѣло;
Щасте моє гаразд милий
 На вѣки знидѣло. —

Тяжко голубу малому
 Гори перебити,
Ой ще тяжче безродному
 На сем свѣтѣ жити.

Ти зазуле сивенькая
 Закуй ми сумненько
Най роспука тай лютая
 Вирве ми серденько. —

 Руслан Шашкєвичь.